Одним з найважливіших засобів вирішення завдань інформаційної безпеки у мережах передачі даних є криптографічні протоколи (далі - кріптопротоколи). Їх застосування обумовлене використанням великих механізмів міжмережевої взаємодії, причому під міжмережевим взаємодією слід розуміти обмін інформацією як на мережному рівні моделі взаємодії відкритих систем, так і на верхніх рівнях.

У загальному випадку під кріптопротоколом будемо розуміти розподілений алгоритм, реалізований за допомогою послідовності дій, що дозволяє двом або більше учасників інформаційного обміну вирішувати певні завдання.

При цьому під безпечним будемо розуміти кріптопротокол, в якому учасники досягають своєї мети, а зловмисник - ні.

Більшість кріптопротоколов в своїй основі використовують криптографічні алгоритми (блочного шифрування, ЕЦП і хеш-функції), хоча це твердження не є обов'язковим - замість криптографічних алгоритмів можуть застосовуватися незворотні перетворення, такі як модульне зведення в ступінь.

Використання криптографічних алгоритмів у кріптопротоколах (причому в деяких протоколах використовуються декілька різних алгоритмів) приводить до необхідності вирішити завдання узгодження використовуваних алгоритмів та їх параметрів між сторонами інформаційного обміну.